Інтерв'ю з українською феміністкою Марією Дмитрієвою

Марія Дмитрієва – українська феміністка, аболіціоністка, яку описали як сміливу і сильну жінку. Одна феміністка назвала її матір'ю українського фемінізму. За словами феміністських активісток, Марія об'єднує інших жінок та дає розуміння важливості жіночої солідарності. Окрім вуличних акцій, вона вже багато років веде спільноту у Фейсбуці (Фемінізм УА), де збираються жінки з усіх куточків України, щоб обмінюватися інформацією, думками та досвідом.

Наша аудиторія здебільшого складається з молодих жінок, які зацікавлені в фемінізмі, але вони часто отримують суперечливу інформацію про те, що таке проституція. Найпоширеніший наратив – це ідея, що так звана «секс робота» розширює можливості жінок та звільнює їх, що вона може припинити контроль суспільства над жіночим тілом та сексуальністю. Як би Ви визначили проституцію?

проституція це система, яка забезпечує чоловікам необмежений і безкарний сексуальний доступ до жінок, дівчат і дітей, котрий уможливлюється завдяки системному насильству і дискримінації проти жінок і підживлюється порнографією. для жінок це систематичне насильство, яке не визнається ані клієнтами, ані сутенерами, ані суспільством загалом. вважати, що ці жінки продають секс – це виходити з того, що секс – це щось, що є в жінок і нема в чоловіків, але це не так. секс – це щось, що люди спільно роблять з взаємного жадання і на взаємне задоволення. в проституції продається відмова від спротиву при згвалтуванні.

Який статус східноєвропейських жінок у так званій секс-торгівлі в Євросоюзі? Чи вони становлять більшість чи меншість проституйованих жінок?

ми не знаємо, яку частину східноєвропейські жінки складають в проституції в Європі – бо даних про цю сферу мало, а офіційних і підтверджеинх ще менше. єдине, що ми знаємо – що їх там багато.

Як вони потрапляють на роботу в багатші країни ЄС? Чи вони є жертвами торгівлі людьми, чи «секс робота» продається їм як варіант легкого отримання грошей?

з того, що ми знаємо, переважна більшість цих жінок їде на захід в очікуванні цілком легальної і звичайної роботи – прибиральниці, покоївки, доглядальниці.

але навіть ті, які свідомо їдуть, знаючи, що це буде проституція, не знають масштабів того, як їх експлуатуватимуть.

Нам усім відомо, що про слов’ян існують негативні культурні стереотипи. Чи Ви вважаєте, що ці негативні стереотипи сприяють небажанню західноєвропейських урядів допомагати проституйованим жінкам зі східноєвропейських країн, які «працюють», скажімо, у німецькому мега-борделі? Чи тут йдеться лише про те, що ці жінки не володіють мовою, що вони неосвічені, що вони можливо бояться звернутися до поліції та повідомити про насильство і секс-торгівлю тощо, чи щось інше?

німецька політика в цій сфері не перше десятиліття підживлюється расистськими ідеями, які існували в Німеччині з часів другої світової стосовно слов"ян – і слов"янських жінок зокрема.

тому тут накладається низка факторів – і всі вони працюють проти східноєвропейських жінок.

Якою є пересічна проституйована жінка в Україні? В яких умовах живе вона? Скільки років її, коли вона стає проституйованою?

надійних даних про це у нас теж нема. єдині організації, які збирають дані про жінок в проституції в Україні, це ВІЛ-сервісні організації – і вони, наскільки мені відомо, не працюють з дітьми вулиць – а вони якраз є чи не найвразливішою групою щодо потрапляння в проституцію і залучення до т.зв. транзакційного сексу.

за даними цих організацій, в Україні в проституції орієнтовно 100 тисяч жінок, але самі жінки в цій сфері вважають, що це дуже занижена цифра – вона не включає тих жінок, які займаються проституцією не постійно, а час від часу, коли геть притисне. ці дані не включають жінок на окупованих територіях і в сірій зоні вздовж лінії розмежування.

ми можемо припустити, що це переважно жінки у віці від 18 до 35- 40 років, з бідніших населених пунктів, часто із нарко та / алкозалежністю. часто вони мають дітей, нерідко вони мають батьків, яких утримують, є також і такі, які одружені і утримують своїх чоловіків.

У Сербії досі діють старі соціалістичні закони, які регулюють проституцію таким чином: і жінка, і її сутенер караються. Що Ви можете сказати про закони, які регулюють проституцію в Україні?

в Україні проституція була декрміналізована в 2006 році, тепер жінка, яку поліція зловила в борделі чи на трасі, отримує вимогу сплатити штраф за адміністративне правопорушення – в сумі 3 доларів.

сутенерство переслідується за кримінальним законодавством, але терміни покарання часто смішні – до трьох років і нерідко заміняються умовним відбуванням покарання.

для клієнтів ніякого покарання не передбачено.

Який, на вашу думку, є найкращим підходом до допомоги проституйованим жінкам?

я глибоко переконана, що найкращий варіант – це шведська модель, або Модель рівності, яка передбачає програми виходу і реабілітації для жінок, покарання для клієнтів, навчання для поліції.

Як до проституції ставляться в українському суспільстві? Як, на Вашу думку, нормалізація проституції впливає на те, як суспільство ставиться до всіх жінок?

на жаль, чимало людей, навіть прогресивних, підтримують ідею легалізації проституції. при цьому своїх опонентів вони – як і раніше – обзивають шльондрами. тобто зневага до проституйованих жінок нікуди не дівається.

Що Ви можете сказати про вплив війни (на Донбасі) на проституцію?

досліджень на цю тему немає. ми знаємо зі спілкування в східних областях, що чимало жінок, зокрема молодих жінок і підліток залучені в проституцію по обидва боки фронту. їх до цього заохочують – в тому числі і члени їхніх родин, бо це подається як єдиний шлях прогодувати родину.

Який зв'язок існує між проституцією та сурогатним материнством? Як би Ви визначили сурогатне материнство?

основний зв"язок – споживацьке ставлення до жінок і жіночого тіла. в проституції це споживання сексуальне, в сурогатному виношуванні – репродуктивне.

сурогатне виношування – це торгівля немовлятами та репродуктивна експлуатація вразливих жінок.

Чим відрізняються комерційна та альтруїстична форми сурогатного материнства?

посутньо нічим – і там, і там жінка ризикує здоров"ям і життям, і там, і там її обмежують в її медичних виборах, і там, і там широчезне поле для порушення її прав.

Україна є однією з небагатьох країн у світі, де дозволено сурогатне материнство. Які чинники сприяли легалізації сурогатного материнства в Україні?

ці норми були прийняті на початку 2000 років, я тоді ці теми не відслідковувала, тому не можу сказати.

Що Ви можете сказати про правовий статус сурогатної матері в Україні? Як захищаються права сурогатної матері?

дуже сильно залежить від ставлення до жінок у клініках. правовий статус у них ніякий. він ніяк не прописаний і ніяк не захищений. більше того, ці жінки навіть не мають права лишити собі народжену дитину, як це передбачено в тих країнах, де сурогатне виношування досі практикують.

Чи мають покупці право змінити свою думку і що станеться з дитиною в цьому випадку?

жоден закон не регулює відповідальності покупців. якщо гроші дозволяють, вони можуть замовляти дитину за дитиною, поки не отримають те, що хочуть.

дитина в такому випадку потрапляє в будинок немовляти – сиротинець. якщо в неї все в порядку з документами – її можуть вдочерити чи всиновити, але якщо вона апатрид – її навіть забрати ніхто не може.

Якою є пересічна сурогатна матір в Україні? В яких умовах живе вона?

зазвичай це молоді – до 35 років – жінки з власними дітьми, бідні, з бідних районів / сіл. часто вони залишають дітей на родину і на час замовної вагітності переїздять у велике місто поближче до клініки, де її можуть змушувати проходити медичні обстеження, примусити до вибіркового аборту, якщо прижився більше ніж один ембріон, змусити до кесарського розтину. непоодинокі випадки, коли їм за контрактом заборонено під час вагітності займатися сексом, кататися на велосипеді, купатися – і останні тижні вагітності можуть тримати в закритій на ключ палаті.

Що б Ви сказали людям у Сербії, які вважають, що нам потрібно легалізувати сурогатне материнство?

не треба. це порушення прав жінок і торгівля немовлятами.

Наталія Груйович